понеділок, 22 лютого 2016 р.
вівторок, 16 лютого 2016 р.
17 лютого - День спонтанного прояву доброти
Щороку 17 лютого з ініціативи благодійних організацій в усьому світі відзначають День спонтанного прояву доброти. Це ще один привід сказати "дякую" та "люблю" своїм близьким і безкорисливо допомогти незнайомим людям.
Для України День спонтанного прояву доброти - зовсім нове свято і не зовсім звичне. Але щороку все більше людей приєднується до спонтанної доброчинності.
Цей день допомагає зрозуміти, наскільки наші вчинки впливають на інших людей. Добрі справи "заразні": коли ми допомагаємо комусь, ця людина на знак подяки допомагає комусь ще - йде така собі ланцюгова реакція доброти.
Тож давайте зробимо спонтанні прояви доброти нашою щоденною звичкою, і тоді світ обов' язково стане трішки добрішим!
У багатьох куточках планети проходить акція "Епідемія Доброти". Волонтери - "посланці доброти" - вчать пересічних громадян добру своїми вчинками, тобто заражають і водночас заряджають добром: проводять флешмоби Доброти у школах, закликають людей бути толерантними і чуйними один до одного, розповсюджують радість і позитив.
І з кожним роком таких людей - янголів Добра - стає все більше.
Найвища наука життя - мудрість, а найвища мудрість - бути добрим.
Добра багато не буває!
Тож давайте творити ДОБРО!
Для України День спонтанного прояву доброти - зовсім нове свято і не зовсім звичне. Але щороку все більше людей приєднується до спонтанної доброчинності.
Цей день допомагає зрозуміти, наскільки наші вчинки впливають на інших людей. Добрі справи "заразні": коли ми допомагаємо комусь, ця людина на знак подяки допомагає комусь ще - йде така собі ланцюгова реакція доброти.
Тож давайте зробимо спонтанні прояви доброти нашою щоденною звичкою, і тоді світ обов' язково стане трішки добрішим!
У багатьох куточках планети проходить акція "Епідемія Доброти". Волонтери - "посланці доброти" - вчать пересічних громадян добру своїми вчинками, тобто заражають і водночас заряджають добром: проводять флешмоби Доброти у школах, закликають людей бути толерантними і чуйними один до одного, розповсюджують радість і позитив.
І з кожним роком таких людей - янголів Добра - стає все більше.
Найвища наука життя - мудрість, а найвища мудрість - бути добрим.
Добра багато не буває!
Тож давайте творити ДОБРО!
пʼятниця, 12 лютого 2016 р.
Вітаємо з нагородою!
Нещодавно учениця нашого класу Калинюк Таня стала учасницею Всеукраїнського конкурсу "Барви Дністра". Її світлина під назвою "Сонце низенько, вечір близенько" була відзначена і нагороджена дипломом ІІІ ступеня. Крім того, Таня отримала цінні подарунки: флешку та чудові книжки. Ми щиро радіємо за нашу однокласницю!
четвер, 4 лютого 2016 р.
4 лютого 2016 р. у приміщенні Єпархіального Управління
Бучацької Єпархії УГКЦ ( м. Чортків) відбувся навчально-практичний семінар на
тему: «Справжня Любов Чекає». Зустріч провів лектор о. Віталій Лесняк з
Самбірсько-Дрогобицької Єпархії.
Учасником цього семінару стала і я.
Кожна людина шукає, жадає Справжньою Любові, щирих, піднесених
почуттів . У сучасному суспільстві це поняття істотно підмінене, спотворено за
змістом і суттю. Недолік справжнього почуття Любові відчувають практично всі:
діти , підлітки , молоді, літні , самотні , сімейні і не пов’язані шлюбом люди.
Виникає природне і важливе питання : «Що таке справжня Любов ? »
Справжня Любов – це глибинні почуття людини , які
неможливо висловити словами. Це сила душі, її стан любові до Бога. Справжня Любов
між людьми починається, коли одна людина відчуває почуття любові до душі іншої
людини, бачить її сутність, коли відбувається «здивування в безмовності ».
Справжня Любов – це щедрий внутрішній дар, який
підносить одна людина іншій від надлишку почуттів. Таку Любов можна дати, коли
забуваєш про себе. Саме про таку Любов і говорять, що вона довго терпить, прощає, не заздрить, не
гордиться, не шукає свого і не
мислить зла. Справжня Любов є відновленням єдності душ.
Цей стан значно відрізняється від
звичного для людини простого сексуального сплеску, та ще й з домінуючим
тваринним початком, коли виникає бажання володіти, панувати, використовувати
іншого в своїх корисливих цілях. Воно значно відрізняється від психологічного
розуміння, яке виражається в домінуванні якихось миттєвих настроїв, хитких
почуттів, безлічі користолюбних «хочу». Все це часто виникає, коли людина
перебуває в ілюзії, що вона нібито домінує над кимось або віддає себе повністю,
а взаємності не отримує, демонструє в своїй поведінці постійну боротьбу в ім’я
якогось ідеалу, по суті , нами ж і вигаданого. Хоча на ділі він/вона не
відчуває справжньої, самовідданої Любові, а намагається показати собі та іншим
свою альфа-значимість.
У взаєминах все це рано чи пізно
перетворюється на нерозуміння, напругу, породжує ворожнечу, оскільки
ґрунтується не на справжньому глибокому почутті, а на бажаннях тваринного
початку. Знову-таки людина при цьому починає звинувачувати всіх, але тільки не
себе. А це показує , що він/вона всього лише стверджує власне его, не вміє
по-справжньому любити, але вимагає таку любов для себе. Тобто, «війна і мир», в
першу чергу, починаються у свідомості. Проблема людей в тому, що вони не
бажають працювати над собою, самі продукувати справжню, духовну Любов, ту саму
Любов, яку ми відчуваємо до Бога , адже вона для стрімкого духовного зростання
особистості як цілюща волога для наливного колосу.
Любляча людина бачить в іншій людині
спорідненість, красу душі. Перебуваючи в Справжній Любові, людина більше бачить
не поверхневу красу (розумову, фізичну красу іншої людини, його таланти,
здібності), а саме внутрішню
красу духовного початку. У цьому випадку ми починаємо бачити іншу людину під
зовсім іншим кутом зору. Та й у тій людині також відбуваються помітні
перетворення. Уявіть, якщо об’єкт справжньої любові вів себе агресивно по
відношенню до навколишнього світу. Раптом несподівано для нього самого хтось
побачив у ньому не злу людину, а добру, звернув увагу не на його погані якості,
а на хороші. Тобто, звернув увагу на його духовну красу, яка в ньому теж є, але
не була домінуючою у свідомості. Завдяки цьому щирому почуттю, людина починає
не просто розкриватися, а й змінюватися на краще, перебуваючи свідомістю в
повній чаші Любові.
Людям, що бажають слідувати духовним
шляхом , не варто втрачати часу на очікування, що хтось колись прийде і їх щиро
полюбить. Їм треба вчитися розкривати Любов всередині себе – любов до Бога, до
душі – і тоді вона позначиться на навколишньому світі, дозволить побачити людей у ракурсі їх
духовної краси. Все насправді ближче, ніж людина собі може уявити.
Підписатися на:
Дописи (Atom)