4 лютого 2016 р. у приміщенні Єпархіального Управління Бучацької Єпархії УГКЦ ( м. Чортків) відбувся навчально-практичний семінар на тему: «Справжня Любов Чекає». Зустріч провів лектор о. Віталій Лесняк з Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. Учасником цього семінару стала і я. Кожна людина шукає, жадає Справжньою Любові, щирих, піднесених почуттів . У сучасному суспільстві це поняття істотно підмінене, спотворено за змістом і суттю. Недолік справжнього почуття Любові відчувають практично всі: діти , підлітки , молоді, літні , самотні , сімейні і не пов’язані шлюбом люди. Виникає природне і важливе питання : «Що таке справжня Любов ? » Справжня Любов – це глибинні почуття людини , які неможливо висловити словами. Це сила душі, її стан любові до Бога. Справжня Любов між людьми починається, коли одна людина відчуває почуття любові до душі іншої людини, бачить її сутність, коли відбувається «здивування в безмовності ». Справжня Любов – це щедрий внутрішній дар, який підносить одна людина іншій від надлишку почуттів. Таку Любов можна дати, коли забуваєш про себе. Саме про таку Любов і говорять, що вона довго терпить, прощає, не заздрить, не гордиться, не шукає свого і не мислить зла. Справжня Любов є відновленням єдності душ. Цей стан значно відрізняється від звичного для людини простого сексуального сплеску, та ще й з домінуючим тваринним початком, коли виникає бажання володіти, панувати, використовувати іншого в своїх корисливих цілях. Воно значно відрізняється від психологічного розуміння, яке виражається в домінуванні якихось миттєвих настроїв, хитких почуттів, безлічі користолюбних «хочу». Все це часто виникає, коли людина перебуває в ілюзії, що вона нібито домінує над кимось або віддає себе повністю, а взаємності не отримує, демонструє в своїй поведінці постійну боротьбу в ім’я якогось ідеалу, по суті , нами ж і вигаданого. Хоча на ділі він/вона не відчуває справжньої, самовідданої Любові, а намагається показати собі та іншим свою альфа-значимість. У взаєминах все це рано чи пізно перетворюється на нерозуміння, напругу, породжує ворожнечу, оскільки ґрунтується не на справжньому глибокому почутті, а на бажаннях тваринного початку. Знову-таки людина при цьому починає звинувачувати всіх, але тільки не себе. А це показує , що він/вона всього лише стверджує власне его, не вміє по-справжньому любити, але вимагає таку любов для себе. Тобто, «війна і мир», в першу чергу, починаються у свідомості. Проблема людей в тому, що вони не бажають працювати над собою, самі продукувати справжню, духовну Любов, ту саму Любов, яку ми відчуваємо до Бога , адже вона для стрімкого духовного зростання особистості як цілюща волога для наливного колосу. Любляча людина бачить в іншій людині спорідненість, красу душі. Перебуваючи в Справжній Любові, людина більше бачить не поверхневу красу (розумову, фізичну красу іншої людини, його таланти, здібності), а саме внутрішню красу духовного початку. У цьому випадку ми починаємо бачити іншу людину під зовсім іншим кутом зору. Та й у тій людині також відбуваються помітні перетворення. Уявіть, якщо об’єкт справжньої любові вів себе агресивно по відношенню до навколишнього світу. Раптом несподівано для нього самого хтось побачив у ньому не злу людину, а добру, звернув увагу не на його погані якості, а на хороші. Тобто, звернув увагу на його духовну красу, яка в ньому теж є, але не була домінуючою у свідомості. Завдяки цьому щирому почуттю, людина починає не просто розкриватися, а й змінюватися на краще, перебуваючи свідомістю в повній чаші Любові. Людям, що бажають слідувати духовним шляхом , не варто втрачати часу на очікування, що хтось колись прийде і їх щиро полюбить. Їм треба вчитися розкривати Любов всередині себе – любов до Бога, до душі – і тоді вона позначиться на навколишньому світі, дозволить побачити людей у ракурсі їх духовної краси. Все насправді ближче, ніж людина собі може уявити.
4 лютого 2016 р. у приміщенні Єпархіального Управління Бучацької Єпархії УГКЦ ( м. Чортків) відбувся навчально-практичний семінар на тему: «Справжня Любов Чекає». Зустріч провів лектор о. Віталій Лесняк з Самбірсько-Дрогобицької Єпархії.
ВідповістиВидалитиУчасником цього семінару стала і я.
Кожна людина шукає, жадає Справжньою Любові, щирих, піднесених почуттів . У сучасному суспільстві це поняття істотно підмінене, спотворено за змістом і суттю. Недолік справжнього почуття Любові відчувають практично всі: діти , підлітки , молоді, літні , самотні , сімейні і не пов’язані шлюбом люди. Виникає природне і важливе питання : «Що таке справжня Любов ? »
Справжня Любов – це глибинні почуття людини , які неможливо висловити словами. Це сила душі, її стан любові до Бога. Справжня Любов між людьми починається, коли одна людина відчуває почуття любові до душі іншої людини, бачить її сутність, коли відбувається «здивування в безмовності ».
Справжня Любов – це щедрий внутрішній дар, який підносить одна людина іншій від надлишку почуттів. Таку Любов можна дати, коли забуваєш про себе. Саме про таку Любов і говорять, що вона довго терпить, прощає, не заздрить, не гордиться, не шукає свого і не мислить зла. Справжня Любов є відновленням єдності душ.
Цей стан значно відрізняється від звичного для людини простого сексуального сплеску, та ще й з домінуючим тваринним початком, коли виникає бажання володіти, панувати, використовувати іншого в своїх корисливих цілях. Воно значно відрізняється від психологічного розуміння, яке виражається в домінуванні якихось миттєвих настроїв, хитких почуттів, безлічі користолюбних «хочу». Все це часто виникає, коли людина перебуває в ілюзії, що вона нібито домінує над кимось або віддає себе повністю, а взаємності не отримує, демонструє в своїй поведінці постійну боротьбу в ім’я якогось ідеалу, по суті , нами ж і вигаданого. Хоча на ділі він/вона не відчуває справжньої, самовідданої Любові, а намагається показати собі та іншим свою альфа-значимість.
У взаєминах все це рано чи пізно перетворюється на нерозуміння, напругу, породжує ворожнечу, оскільки ґрунтується не на справжньому глибокому почутті, а на бажаннях тваринного початку. Знову-таки людина при цьому починає звинувачувати всіх, але тільки не себе. А це показує , що він/вона всього лише стверджує власне его, не вміє по-справжньому любити, але вимагає таку любов для себе. Тобто, «війна і мир», в першу чергу, починаються у свідомості. Проблема людей в тому, що вони не бажають працювати над собою, самі продукувати справжню, духовну Любов, ту саму Любов, яку ми відчуваємо до Бога , адже вона для стрімкого духовного зростання особистості як цілюща волога для наливного колосу.
Любляча людина бачить в іншій людині спорідненість, красу душі. Перебуваючи в Справжній Любові, людина більше бачить не поверхневу красу (розумову, фізичну красу іншої людини, його таланти, здібності), а саме внутрішню красу духовного початку. У цьому випадку ми починаємо бачити іншу людину під зовсім іншим кутом зору. Та й у тій людині також відбуваються помітні перетворення. Уявіть, якщо об’єкт справжньої любові вів себе агресивно по відношенню до навколишнього світу. Раптом несподівано для нього самого хтось побачив у ньому не злу людину, а добру, звернув увагу не на його погані якості, а на хороші. Тобто, звернув увагу на його духовну красу, яка в ньому теж є, але не була домінуючою у свідомості. Завдяки цьому щирому почуттю, людина починає не просто розкриватися, а й змінюватися на краще, перебуваючи свідомістю в повній чаші Любові.
Людям, що бажають слідувати духовним шляхом , не варто втрачати часу на очікування, що хтось колись прийде і їх щиро полюбить. Їм треба вчитися розкривати Любов всередині себе – любов до Бога, до душі – і тоді вона позначиться на навколишньому світі, дозволить побачити людей у ракурсі їх духовної краси. Все насправді ближче, ніж людина собі може уявити.